Сараєвська трагедія / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.. – Львів: Видавництво "Світ". – 2005. – Т. 2. – C. 472–478.
Вперше опублікована в журналі: ЛНВ. – 1914. – Т. LXV. – Кн. VI. – С. 424–431. У кінці статті зазначена дата написання: “26/ѴІ (9.ѴІІ).914”. Витяги зі статті, які відтворюють головні думки автора й розвінчують легенду про австрійську орієнтацію М. Грушевського, подає із вступним словом Л. Бурчак (див.: Бурчак А. Проф. М. Грушевский о политике галицких украинцев перед войной // Украинская жизнь. – 1914. – № 11–12. – С. 32–37). Тираж 6-ї книги ЛНВ зі статтею “Сараєвська трагедія” був частково конфіскований австрійською прокуратурою, частково не допущений у Галичину через те, що “автор резко осуждает политику галицко-украинских ответственных кругов за ее направленъ – вовлечь российских украинцев в круг австрийской ориентации”.
Подається за першодруком.
Стаття написана з приводу вбивства австрійського престолонаслідника Франца-Фердинанда, що стало причиною до початку 1-ї світової війни. М. Грушевський називає легендою думки про українофільство Франца-Фердинанда, рішуче відкидає сподівання національних політичних кіл на зорієнтованість зовнішньої політики Австро-Угорщини на схід, зокрема на вирішення української справи. Погляди історика різко розходилися з настановами галицьких українців та молодих політиків-наддніпрянців – лідерів створеного з початком війни Союзу визволення України. У праці одного з провідників СВУ А. Жука “Проф. М. Грушевський і Союз визволення України в роках першої світової війни” окремий розділ під назвою “Останній публіцистичний виступ проф. М. Грушевського перед війною” присвячений статті М. Грушевського “Сараєвська трагедія”. Уперше статтю А. Жука опублікував І. Гирич за збереженим в Оттавському Національному архіві Канади машинописом (див.: Молода нація. – 2002. – № 3. – С. 111–134). А. Жук подає також реферат статті про книгу “Ґросс Габсбург”, яку вважає відповіддю на “Сараєвську трагедію” М. Грушевського. Докладніше див.: Гирич І. “Федераліст” очима “самостійника” (до історії написання статті А. Жука “М. Грушевський та СВУ”) // Молода нація. – 2002. – № 3. – С. 81–106). Свої переконання, обґрунтовані в статті, М. Грушевський підтвердив під час допитів, які проводило Київське губернське жандармське управління в грудні 1914 р.: “[...] в статье “Сараевская трагедия” я со всею силою выступал против легенд о том, что разрешение украинского вопроса может прийти со стороны – от Австрии, от покойного наследника австрийского престола или от каких-нибудь других международных комбинаций. Я указывал там (на с. 430), что украинское общество России самым решительным образом отмежевывалось всегда от австрийской ориентации и не давало повода рассчитывать на него каким-нибудь сторонникам заграничного вмешательства. [...] Содействие выяснению украинских нужд, сериозности и жизненности украинского вопроса, которое приняли на себя выдающиеся члены Государственной] Думы в весеннюю сессию 1914 г., давал мне надежду в этом отношении, и я старался заручиться при личных свиданиях благоприятным отношением того или другого великорусского политика или публициста к украинскому вопросу, постоянно выдвигал эти факты сочувствия как залог благоприятного разрешения украинского вопроса на законодательной почве России, быть может, в недалеком будущем” (Музичук О. Звинувачується в шпигунстві... (Невідомі джерела до біографії М. С. Грушевського) // Архіви України. – 1991. – № 5. – С. 22).
Бібліотека
адреса матеріалу: 
Попередній перегляд:
